2З 12.06.2024 по 17.06.2024 року команда юнаків нашого ліцею представляла Миколаївську область у V етапі змагань з баскетболу в проєкті «Пліч-о-пліч: всеукраїнські шкільні ліги». - Дякую вам, діти, за ці пригоди, ми пройшли з вами усі етапи разом і дійшли до Всеукраїнського етапу. Я в вас вірила і вірю, ви найкращі, усе лише попереду і в ваших руках, а я вас підтримаю . 💪💪💪🔥🔥🔥🏀🏀🏀🤗🤗🤗 Дякую за підтримку кожному, ми відчували її. Ми увійшли в 1/8 фіналу, я вас вітаю. До наступних звершень 💪🏻Разом переможемо!!! - сказала тренер команди Ганна Олександрівна Чеканова. #разомпереможемо #плічопліч #шкільніліги #scl #scl_mykolaivregion Миколаївське обласне відділення (філія) КФВС МОНУ

Переглянути відео тут

В нашому ліцеї 5 червня проведено Всеукраїнський Олімпійський день під гаслом «Передай вогонь ПЕРЕМОГИ!» в підтримку участі національної збірної команди України в Іграх ХХХІІІ Олімпіади 2024 року #2024olympicday

Інформація про попередження та недопущення випадків травматизму на залізничних коліях

Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України

24. 05. 2024 року команда юнаків нашого ліцею представляла Южноукраїнську територіальну громаду на обласних змаганнях з баскетболу в проєкті «Пліч-о-пліч: всеукраїнські шкільні ліги». Вийшовши у фінал, наші хлопці зустрілись з командою з міста Лиса Гора Первомайського району. Показавши майстерність на полі, виграли з рахунком 22:40. Невдовзі представлятимуть Миколаївську область у V етапі в Києві. Вітаємо, бажаємо перемоги у фіналі! Тренер команди - Чеканова Ганна Олександрівна Виборнов Тимур Андрієнко Андрій Сорокін Костянтин Руснак Тимур Олійник Кирил Вицина Дмитро Стаценко Максим Токаренко Семен Литвин Ярослав Трушков Марк 🥇🏆🏅🏀 #разомпереможемо #плічопліч #шкільніліги #scl #scl_mykolaivregion Миколаївське обласне відділення (філія) КФВС МОНУ

Переглянути відео тут

14.03.2024 року команда хлопців Южноукраїнського ліцею №2 представляла громаду нашого міста на ІІІ етапі всеукраїнських змагань «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги з баскетболу». Хлопці змагалися з дев’ятьма командами територіальних громад Вознесенського району. У фінал вийшли три команди: Южноукраїнської територіальної громади, Вознесенської територіальної громади, Новомар’їнської територіальної громади. Наші баскетболісти показали спортивну витривалість, швидкість, професійну майстерність гри у баскетбол, що відмічено суддями змагань. З рахунком 41:11 команда у складі Виборнова Тимура, Андрієнка Андрія, Сорокіна Костянтина, Руснака Тимура, Олійника Кирила, Вицина Дмитра, Стаценко Максима, Токаренка Семена, Повознюка Михайла, Поступальського Андрія – перемогла команду Вознесенської територіальної громади і посіла І місце у ІІІ-у етапі шкільних ліг. Дякуємо тренерам Ганні Чекановій та Володимиру Балабію за майстерну підготовку команди та бажаємо і тренерам, і дітям не зупинятися на досягнутих успіхах, завжди прагнути до перемоги. Сподіваємося, що юні спортсмени гідно представлять Вознесенський район в обласному етапі змагань! Ми пишаємось нашими учнями!

Завершився Інженерний тиждень у нашому ліцеї. Дякуємо команді учителів, що познайомила учнів з цікавою інженерією. Валентина Сташкова, Ольга Чаусенко, Надія Гарькава, Карина Волошина, Тетяна Тімофєєва, Оксана Литвин та Олеся Порожнякова - ви молодці

Відео з інженерного тижня в Южноукраїнському ліцею №2

Команда учнів Южноукраїнського ліцею №2 у складі Кісенко Максима, Пластунової Олександри, Бойчука В’ячеслава, Бортнік Антоніни, Нечитайла Ігоря, Шульги Анастасії разом з командами Нової Одеси (І дивізіон) та Дорошівки (ІІІ дивізіон) представляли Миколаївську область у V Всеукраїнському фізкультурно-оздоровчий заході Cool Games серед учнів , який проходив в м. Київ, на базі Олімпійського фахового коледжу імені Івана Піддубного з 23 січня 2024 року по 26 січня 2024 року. Готувала команду до змагань вчитель фізичної культури Южноукраїнського ліцею №2 Нестеренко Світлана Миколаївна. У заході взяли участь 75 команд ( 450 учнів) з усієї України. Наші діти змагалися з учнями Рівненської, Херсонської, Львівської, Одеської в спортивних естафетах, демонструючи швидкість, спритність, гнучкість, витривалість та неймовірне бажання досягти успіху. У своїй групі команда Южноукраїнського ліцею №2 посіла четверте місце. Учасники змагань отримали величезний заряд енергії та позитивні емоції. Вітаємо наших спортсменів з першими кроками у великому спорті. Бажаємо їм сили, наснаги та нових перемог!

20 грудня 2023 року в Донецькій області відбувся Національний онлайн-марафон «Разом до Перемоги» з метою популяризації здорового способу життя та єднання всіх учасників освітнього процесу. Перед початком марафону в онлайн-трансляції відбулася Всеукраїнська руханка. Южноукраїнський ліцей №2 приєднався до Національного онлайн-марафону

4.11 відбувся обласний фінальний етап Всеукраїнського фізкультурно-оздоровчого заходу Cool Games. Команда ІІ дивізіону нашого ліцею і тут здобула перемогу! Вітаємо дружніх, сміливих, згуртованих, рішучих учнів: Кісенко Максима, Пластунову Олександру, Туряка Іллю, Бортнік Антоніну, Нечитайла Ігоря, Розважаєву Анну. Також дякуємо за роботу тренеру, учителю фізкультури Світлані Нестеренко та учителю географії Надії Гарькавій.Побажаємо команді перемоги в Києві на Всеукраїнських змаганнях!

12 жовтня в м.Вознесенськ відбулися зональні змагання з Cool Games.Команда нашого ліцею, ІІ дивізіон перемогла і виборола путівку на обласний тур змагань. Кісенко Максим, Пластунова Олександра, Туряк Ілля, Бортнік Антоніна, Нечитайло Ігор, Розважаєва Анна - так тримати, молодці!

У межах проєкту «Пліч-о-пліч», що реалізується за підтримки Президента України, в нашому ліцеї протягом року розплановано фізкультурно-оздоровчі заходи. Фотозвіт за вересень.

Комбінована естафета «Cool Games”, баскетбол 3 на 3 «Street boll”, естафети «Завзяті олімпійці», волейбол.

Поради щодо психічного стану

22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні

Згідно з указом Президента України Леоніда Кучми від 17 листопада 2000 року, з метою всенародного вшанування пам’яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Другої світової війни, їх подвигу та жертовності, на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань…», 22 червня український народ відзначає День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

Друга світова війна горем і болем увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю. Українське населення перенесло спалення сіл і цілих міст, голокост, голод, розстріли мирного населення.

За даними українських істориків, прямі людські втрати України у Другій світовій війні становлять від 8 до 10 млн. осіб, загальні демографічні – понад 13 млн. За кілька місяців бойових дій територія України була повністю завойована. Мільйони людей опинилися в окупації.

Люди гинули на фронті, вмирали від голоду в тилу, були вивезені до Німеччини або на територію Росії. Страждали українці не тільки на передовій - в зруйнованих селах і містах залишалися жінки з дітьми, молоді дівчата, немічні бабусі, які змушені були самостійно справлятися з усіма тяготами і страшними наслідками окупації ворогом рідної землі.

Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в тій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Ми вшановуємо фронтовиків, вдів і дітей війни, усіх тих, хто день за днем наближав Перемогу.

Сьогодні, потерпаючи від кривавої російської агресії, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

У цей день необхідно поставити свічку за всіх тих дочок і синів України, які загинули заради свободи і незалежності нашої держави.

Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!

4 червня – День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України

Найціннішим скарбом кожної нації є діти. Саме вони в своїх руках тримають ключі від майбутнього країни. Кожна дитина – чистий струмок, і щоб він залишався таким, його потрібно постійно підживлювати джерелами любові, ніжності, добра. Але, на жаль, з 2014 року українські діти зазнають наслідків війни, втрачають найрідніших людей та власне життя.

Згідно Постанови Верховної Ради України від 01.06.2021 № 1490-ІХ, в Україні 4 червня – День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Факти вбивств та поранень українських дітей, сексуального насилля над ними, їх депортації та примусове переміщення росією є свідченням геноциду українського народу через дітей та злочинів проти людяності.

Україна робить все можливе для того, щоб зберегти дітей та захистити їх права, попри агресію російської федерації. Держава намагається забезпечити психологічну, медичну та соціальну підтримку дітей.

У цей день рекомендовано обмежити проведення розважальних заходів та спортивних змагань.

Віримо, що ми, дорослі, докладемо максимум зусиль, щоб наші діти були щасливими і жили в мирі.

П Л А Н З А Х О Д І В із відзначення Дня охорони праці в Україні у 2023 році під девізом «Безпечне та здорове середовище – основний принцип та право на роботі»

17 березня за ініціативи вчителя трудового навчання Литвин Оксани Сергіївни учні нашого ліцею долучилися до унікального Всеукраїнського проєкту - антифейкової інтелектуальної гри "НотаЄнота"

“НотаЄнота” - це командна гра для учасників, віком від 14 років. Мета гри - розвивати критичне мислення, показати, як працюють фейки та дезінформація на основі реальних кейсів, навчити визначати ворожі впливи та протистояти маніпуляціям. Це надзвичайно важливо в умовах повномасштабної війни, коли на нас щодня звалюються гігантські потоки інформації, в яких дуже важливо не потонути і відрізнити хороше від поганого і правду від брехні. Перед дев’ятикласниками постало нелегке завдання - врятувати Єнота з пропагандистського полону. З усіма завданнями діти впоралися дуже добре, пройшли через весь шлях фейків та маніпуляцій, побачили, як працює пропаганда, спробували свої сили у виявленні недостовірної інформації, а отже зможуть і надалі протистояти інформаційним атакам. Всі учасники гри отримали яскраві наліпки від організаторів, та що найважливіше - заряд позитивних емоцій та корисних знань. Щиро дякуємо авторці проєкту "НотаЄнота" Альона Романюк та команді однодумців за цікаву гру та надані матеріали. Проєкт НотаЄнота переміг у Медіаакселераторі від Куншт та Goethe-Institut Ukraine

21 вересня до Міжнародного дня миру в нашому закладі пройшла інформаційна хвилинка та вікторина « Ми за мир в усьому світі!» серед учнів 1х класів.

Живи та міцній,Українська Державо!

Інформаційні матеріали Українського інституту національної пам’яті до Дня Української Державності

28 липня Україна щорічно відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423 з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає часів заснування міста Києва та розквітло за князювання Володимира Великого.

Зміст

Що таке День Української Державності?

Тисячолітній спадок державності

Етапи українського державотворення

Спадкоємці Володимирового тризуба

Що таке День Української Державності?

День Української Державності запроваджений на утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення, а також для протидії російській дезінформації та історичним фейкам про буцімто єдність походження українського та російського народів.

Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Київського Володимира. У 988 році він прийняв християнство як державну монорелігію, що стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності. Давня Русь успішно долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору. Її державотворчі традиції продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.

Саме на вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого у День Хрещення Київської Руси–України – 28 липня – встановлено День Української Державності.

Святкуючи його, ми засвідчуємо також і повагу до Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Грушевського, інших знаменних представників і представниць національної еліти і борців за державність та незалежність України.

В основу концепції державних заходів до Дня Української Державності закладено ідею тяглості та спадкоємності тисячолітніх державотворчих традицій України від Русі до сьогодення, а також такі зауваги.

Прагнення до свободи та самостійності є визначальною цінністю українців, що давала наснагу і сили залишатися собою в часи бездержавності.

День Української Державності нероздільно пов’язаний із розвитком війська та військовими тисячолітніми традиціями. Українці – захисники нашої державності – нащадки воїнів-русичів, козаків, січових стрільців, вояків УПА. Сучасні Збройні Сили України, стримуючи агресора – Російську Федерацію, захищаючи суверенітет і незалежність Української держави – доводять, що українці – народ-військо.

Державність неможлива без Головного Закону країни. Історія українського конституціоналізму має глибоке історичне коріння. Перша відома кодифікація права на українських територіях відбулася за часів Русі і була зафіксована в “Руській Правді”. Інколи український конституціоналізм випереджав європейський. Йдеться про конституцію Пилипа Орлика 1710 року, де вперше в Європі обґрунтовується можливість існування парламентської демократичної республіки. Основоположні акти УНР та ЗУНР продемонстрували правову та політичну зрілість нашої нації під час боротьби за державність у 1917–1921 роках. Розвиваючись під впливом європейських країн, наше право відображало національний характер українців, спосіб життя, цінності та суспільні відносини. Програмні документи Української головної визвольної ради як підпільного парламенту часів Другої світової війни засвідчили прагнення учасників визвольного руху дотримуватися принципів демократії навіть у найважчих умовах підпільно-партизанської боротьби. У конституційному процесі незалежної України відбився непростий шлях молодої демократії до соціально-правових стандартів і цінностей об’єднаної Європи.

Упродовж тривалої історії українці не полишали боротьби за свободу та здобуття державності. Першу в ХХ столітті незалежність Україна проголосила 22 січня 1918 року. Актом 24 серпня 1991 року її врешті остаточно утвердила – відновила незалежність. Україна у ХХ столітті кілька разів здобувала суверенітет і втрачала його через внутрішні незгоди під час зовнішньої агресії. Національна єдність – обов’язкова умова збереження державності.

Державні символи України також відбивають тяглість наших національних традицій, ідентифікують нашу територію протягом історичного періоду.

Тисячолітній спадок державності:

Україна успадкувала від різних періодів історії засадничі ознаки держави: Від Русі:

- цивілізаційний вибір, який визначився із прийняттям християнства у 988 році;

-тризуб, родовий знак Рюриковичів, що став державний гербом сучасної України;

-Київ – столицю, політичний і культурний центр українських земель упродовж понад тисячу років;

- гривню – назву грошової одиниці;

- назву Україна, що вперше згадується в Іпатіївському літописі у 1187 році.

Від Галицько-Волинської держави:

- синьо-жовті барви національного прапора, що походять від кольорової гами герба Галицько-Волинського князівства;

- утвердження європейського вектора розвитку.

Від Великого Князівства Литовського:

- європейську традицію міського самоврядування – магдебурзьке право;

- Пересопницьке Євангеліє – видатна рукописну пам’ятку, на якій складають присягу президенти України.

Від козацької доби:

-республіканські традиції народовладдя;

- військові традиції, які лягли в основу збройних сил Української Народної Республіки та пізнішого українського визвольного руху;

- одну із перших європейських конституцій нового часу, укладену Пилипом Орликом 1710 року.

Від української державності початку ХХ століття (УНР, ЗУНР, Українська Держава Павла Скоропадського):

-демократичні засади державного будівництва;

- перший парламент, у який розвинулася Центральна Рада, створена у березні 1917 року;

-перший уряд, яким став Генеральний Секретаріат Центральної Ради з червня 1917-го;

-державні символи: герб, гімн “Ще не вмерла Україна”, прапор;

-соборність – об’єднання українських земель в єдиній незалежній державі;

- Українську Академію Наук, що була заснована Павлом Скоропадським у листопаді 1918 року.

Від Української Радянської Соціалістичної Республіки:

-статус засновника Організації об'єднаних націй;

-адміністративно-територіальний устрій.

Етапи українського державотворення

Витоки української державності – у середньовічній Русі.. Її утворення було результатом соціально-економічного та політичного розвитку слов’ян. Перед- і ранньодержавні слов’янські племінні об’єднання на великих просторах східної Європи були сконсолідовані довкола Києва, що став центром політичного тяжіння та культурного піднесення. Це об’єднання почалося в ІХ столітті. У наступні століття Русь стала важливим суб’єктом європейського політичного простору. Підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав того часу від Візантійської імперії до Французького королівства.

У період Русі розпочалася консолідація слов’янських племен південно-східної Європи в єдиний етнос русинів-українців, почала формуватися українська мова.

Прийняття князем Володимиром у 988 році християнства, поширення писемності на основі кирилиці, кодифікація норм звичаєвого права в першому правовому кодексі “Руській правді” князя Ярослава Мудрого та його спадкоємців – усе це стало фундаментом правової та політичної культури українського народу. Саме Русь заклала основи державницьких традицій українців. Звідси родом герб, грошова одиниця, а, головне, Київ як політичний і культурний центр України.

Русь пройшла типовий шлях ранньосередньовічної держави. Від об’єднання слов’янських племен династією Рюриковичів у ІХ столітті до окремих земелькнязівств ХІІ–ХІІІ століть на чолі з представниками цієї ж династії. Київ перестав виконувати роль політичного центру після того, як у 1169 році його спалив Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський. Завершила занепад Русі монгольська навала 1239–1242 років.

Продовжила традиції української державності Галицько-Волинська держава.

В умовах монгольського загарбання і розпаду державних структур у Подніпров’ї галицько-волинські князі у ХІІІ–ХІV століттях розвинули інститут державності на значній частині українських земель. Тоді вдалося не лише зберегти, а й посилити європейський вектор розвитку, стати частиною спільних зусиль у боротьбі із монгольським нашестям. Виявом цього стало коронування 1253 року Данила Галицького у Дорогичині короною, присланою Папою Римським Інокентієм ІV.

Саме в ті часи на українських землях з’являється традиція міського самоврядування – магдебурзьке право. Втім, повноцінний його розвиток пов’язаний уже з наступною епохою.

У середині XIV століття українські землі увійшли до складу Польського королівства і Великого Князівства Литовського.

Велике Князівство Литовське – одна з найбільших держав тогочасної Європи – стало фактичним продовжувачем традицій Русі. Економічно і культурно руські землі були значно розвиненіші за литовські. Руські еліти сформували обличчя литовської держави. Було засвоєно чимало норм руського права, назви посад, станів, система адміністрацій тощо. Державною мовою Великого Князівства Литовського стала руська, якою велися ділові папери.

Основним джерелом права була “Руська правда”, пізніше – “Литовські статути”, укладені на її основі. Українські землі в складі Великого Князівства Литовського користувалися широкою автономією.

У XVI столітті українці витворили новий соціально-політичний феномен – запорозьке козацтво. Виникло козацтво завдяки комплексу економічних, політичних, релігійних, соціальних чинників. Передусім, це – природне прагнення до самозбереження, самоствердження і самореалізації, а також наявність великого масиву вільних земель – Дикого поля.

Як окремий соціальний стан козацтво на давньоруських військових і європейських лицарських традиціях створило військово-політичну організацію – Запорозьку Січ, засновану на принципах особистої свободи та виборності влади. Козаки освоїли степові простори Подніпров’я, Слобожанщини, Донеччини.

У Запорозькій Січі формувалися підвалини республіканської форми правління, нові принципи судочинства та джерела права. У середовищі козацької еліти вперше в історії української суспільно-політичної думки чітко сформульовані фундаментальні основи майбутньої національної державної ідеї, головні серед яких – право українського народу на власну державу та генетичний зв’язок козацької держави з Руссю.

Ці принципи були втілені у ранньомодерній українській державі Гетьманщині, створеній внаслідок національно-визвольної революції середини XVII століття на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким.

Гетьманщина була життєздатним політичним організмом: мала органи влади, територію, державну організацію, військо, фінансову, податкову та нормативно правову системи тощо.

Вершиною політико-правової думки Гетьманщини стало укладання Пилипом Орликом 1710 року Конституції як договору гетьмана Війська Запорозького зі старшиною та козацтвом.

Російський імперіалізм різними способами і методами обмежував українські національні державні інститути і зрештою до кінця XVIII століття ліквідував їх.

У ХІХ столітті українці, як і більшість європейських націй, пройшли шлях від романтичного захоплення минулим до політичного самоусвідомлення. Сформувалося поняття української нації з її етнічними кордонами, мовою та культурою. Покоління Руської трійці, Кирило-Мефодіївського товариства, громадівців і Братства тарасівців заклали підвалини для майбутньої української державності.

Упродовж ХХ століття попри історичні катаклізми та мільйонні жертви українці неодноразово виборювали самостійність.

У ході Української революції 1917–1921 років вперше у ХХ сторіччі створили незалежну національну державу.

Від моменту створення у березні 1917 року Центральна Рада намагалася забезпечити демократичні законодавчі підвалини державного будівництва: затвердила принципи судової системи, закон про вибори, сформувала уряд, розпочала формування війська тощо. Ці принципи були реалізовані в Українській Народній Республіці, проголошеній 20 листопада 1917 року.

22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради відбулося проголошення незалежності та суверенності Української Народної Республіки.

За часів Української Народної Республіки у 1918 році затверджено герб, основним елементом якого був тризуб – герб Володимира Великого (без хреста). Тоді ж пісню Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна” на музику Михайла Вербицького затверджено гімном. Державним прапором став синьо-жовтий стяг.

Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського – друге державне утворення часів Української революції, форма якого – гетьманат – походить із козацької епохи. Верховна влада належала гетьману, котрий усіляко намагався відродити давні козацькі традиції. Було налагоджено дієздатну адміністративну систему управління, розбудовувалася освіта, наука, державний апарат. Уперше тризуб став атрибутом військової форми.

Від грудня 1918 року на більшості територій відновлено Українську Народну Республіку на чолі з Директорією. Вона ухвалила низку законів, спрямованих на розбудову країни: про державну мову, Українську автокефальну православну церкву. Встановлено грошову одиницю – гривню.

Помітний слід в історії державотворення залишила Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), яка мала дієву систему органів влади, боєздатне військо – Українську галицьку армію (УГА).

22 січня 1919 року було проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР. Подія на законодавчому, територіальному, ментальному рівнях об’єднала Україну та стала підставою для відліку історії соборної України.

Попри те, що УНР і ЗУНР зазнали поразки від зовнішніх агресорів і територія України була окупована східними і західними сусідами, ідея здобуття державної незалежності стала визначальною для національного визвольного руху ХХ століття. При найменшій можливості українці заявляли про право на власну державу.

Від жовтня 1938 року розпочався процес українського державотворення на Закарпатті, що на той момент входило до складу Чехословаччини. Підсумком цих зусиль стало проголошення 15 березня 1939 року незалежності Карпатської України – республіки на чолі з президентом. Державні атрибути вона перейняла від УНР. Українці на Закарпатті стали першими у передвоєнній Європі, хто не змирився із анексією та зі зброєю в руках виступив на захист свободи.

В умовах Другої світової війни 30 червня 1941 року у Львові під час засідання Національних зборів було прийнято Акт відновлення української держави, створено уряд. Акт спирався на традиції УНР і ЗУНР. Слідом за Львовом проголошення Акта відбулося у багатьох містах західної та центральної України. У липні 1944 року підпільна конференція під захистом відділів УПА створила Українську головну визвольну раду (УГВР). Таким чином збройна частина українського визвольного руху отримала політичне представництво – зародок державної влади незалежної країни. Діяльність УГВР засвідчила прагнення визвольного руху дотримуватися принципів демократії навіть у найважчих умовах підпільно-партизанської боротьби.

За час існування комуністичної тоталітарної системи ні Голодомор 1932–1933 років, ні масові голоди, ні репресії, Великий терор, економічні та політичні експерименти не змогли викорінити державницькі устремління українців. Наприкінці 80-х років ХХ століття в умовах послаблення командноадміністративного диктату знову відродився масовий національно-патріотичний рух і постало питання незалежності.

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. Вона проголосила верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.

24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який став точкою відліку сучасної державності. Насправді ж, відбулося відновлення державного суверенітету, за який українці змагалися протягом багатьох століть. Навіть більше – проголошення державної незалежності Україною відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР та остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної системи. 1 грудня 1991 року на всеукраїнському референдумі Український народ абсолютною більшістю голосів підтвердив прагнення жити в самостійній державі.

28 червня 1996 року відбулася ще одна знаменна подія – прийняття Конституції. Основний закон остаточно проголосив Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, визнав людину найвищою соціальною цінністю і утвердив народовладдя. У вересні того ж року офіційно введено в обіг національну валюту – гривню, яка неодноразово була грошовою одиницею на українських землях.

Очевидно, що проголошення незалежності України не було випадковим явищем, зумовленим тільки московським переворотом, організованим ГКЧП. Події 1991 року втілили столітні прагнення українців до суверенної держави.

Спадкоємці Володимирового тризуба

Державний герб – це символ, який презентує країну як суверенну незалежну державу. Він зображується на офіційних документах, печатках, грошових і знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ.

Тризуб є нашим давнім символом. Його найдревніше зображення, віднайдене археологами, датується X століттям. Припускають, що це був магічний знак роду, оберіг. У давній Русі тризуб був родовим знаком князівського роду Рюриковичів. Його численні зображення віднайдені на тогочасних монетах (срібляниках і златниках), печатках, посуді, надгробках, цеглі, актових печатках, персняхпечатках, злитках-гривнах, зброї, спорядженні, товарних пломбах. Цей символ власності та влади переходив із покоління в покоління, видозмінюючись, аби кожен представник роду мав індивідуальну емблему (наприклад, попередники київського князя Володимира Святославича мали двозубці). Навершя у формі князівського знака було головним елементом давньоруських стягів. Особливо багато артефактів за період князювання Володимира Святославовича (на київському престолі приблизно від 980 року). Тому тризуб і вважається знаком князя Володимира Великого.

Протягом багатьох століть на землях Русі було поширене зображення тризуба. Після занепаду роду Рюриковичів воно поступово витіснилося. Від XІV століття входять в ужиток територіальні знаки, наприклад у Києві – з архистратигом Михаїлом, Володимирі-Волинському – зі святим Георгієм, Луцьку – святим Миколаєм, Львові – левом.

Військо Запорозьке

В XІV столітті почали формуватися геральдичні національні системи. Власний герб створило і Військо Запорозьке – козак з мушкетом. Його зображували на військових печатках гетьманів і кошових отаманів у XVI – першій половині XVII століття. Від кінця XVII століття традиційний герб використовували і Городове, й Низове Військо Запорозьке, щоправда “низовики” додали ще зображення спису. Проте утвердженню власної геральдичної системи завадила повна ліквідація автономії гетьманщини.

Українська Народна Республіка

В українському діловодстві тризуб уперше зустрічається на печатці Генерального Секретаріату. Нею скріплювались урядові документи. Виготовлення печатки ініціював Генеральний писар Павло Христюк. До розроблення долучив знавця старовини Миколу Біляшівського.

Із проголошенням Української Народної Республіки в листопаді 1917 року питання державного герба набуло особливої актуальності. Центральна Рада створила спеціальну підготовчу комісію, що об’єднала істориків, юристів, гербознавців і художників. Її очолив Михайло Грушевський. Він вважав, що гербом України має стати золотий плуг на синьому тлі як “символ творчої мирної праці”, навколо – історичні герби українських земель. Комісія розглянула кілька проектів, але обрала тризуб.

6 січня 1918 року тризуб із хрестом над середнім “зубом” у 8-кутній рамці з’явився на перших грошах, випущених Українською Народною Республікою. Автором тієї банкноти у 100 карбованців був художник-графік Георгій Нарбут.

Після проголошення 22 січня самостійності України, питання про офіційне затвердження державної символіки треба було вирішувати негайно. Але через війну з більшовиками оголошувати конкурс або проводити широке обговорення ескізів не могли. 7 лютого Центральна Рада востаннє засідала в Києві. Під натиском ворога вона перебралася до Житомира, звідти – до Сарн і нарешті – до Коростеня. Там 25 лютого на засіданні Малої Ради офіційно затвердила тризуб гербом Української Народної Республіки. Ухвалений закон не містив малюнків, а мав лише опис.

12 березня Михайло Грушевський доручив графікові й архітектору Василеві Кричевському розробити їх зображення. Через 10 днів 22 березня Мала Рада схвалила великий та малий державні герби, а також велику й малу печатки УНР. Вибором тризуба тодішні українські політики підкреслили спадковість нової держави від давньої Русі. “Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією”, – зазначав Михайло Грушевський. Стилізований оливковий вінок навколо тризуба в обох гербах Кричевського символізував миролюбність Української Народної Республіки.

До слова, 2 квітня 1918 року міністр пошт і телеграфу Григорій Сидоренко видав наказ про негайне усунення всіма поштово-телеграфними установами УНР герба колишньої Російської імперії – двоголового орла, якщо такий ще десь залишився.

За часів Української Держави тризуб залишився в геральдичному вжитку. В офіційних описах кредитових білетів цей знак іменувався українським гербом. Тризуб без вінка зберігся й на печатках різних установ, військово-морському прапорі нового зразка й службових штандартах. 24 листопада 1918 року спеціальна комісія схвалила проекти герба та печатки, підготовлених Георгієм Нарбутом, але вони залишилися незатвердженими.

За часів Директорії гербом відновленої Української Народної Республіки служив тризуб без вінка. 21 січня 1919 року комісія у справах вироблення проекту герба УНР дійшла висновку, що соборна Україна має поєднати емблеми УНР і Західноукраїнської Народної Республіки, а також знак князя Володимира. Із 22 січня 1919 тризуб включили до крайового герба Західної області Української Народної Республіки.

У міжвоєнний період тризуб став символом боротьби українців за свободу.

Його використовував Уряд УНР на еміграції та різні політичні організації. В тому числі на емблемі Організації українських націоналістів був тризуб із мечем на місці середнього зуба. Тризуб містився в символіці і мельниківської, і бандерівської гілок ОУН. В окремій постанові Других великих зборів ОУН (б) 4 квітня 1941 року йшлося: “Зовнішні форми, вживані в Організації, не були до цього часу узгіднені в однородний і в обов’язуючий спосіб. Вводиться в цьому напрямі деякі точніші устійнення й зміни відносно зовнішних символів та організаційного привіту. Організацію обов’язує тільки загальнонаціональний Тризуб Володимира Великого у формі, введеній Центральною Радою…”.

У зв’язку з проголошенням Акта відновлення Української Держави похідним групам видали інструкції “Боротьба й діяльність ОУН під час війни” із зобов’язанням вивішувати тризуби, національні й організаційні прапори на всіх “видних місцях” (будівлях державних установ).

Символіка державності позначилася і в Українській повстанській армії: на елементах одягу, передусім головних уборах – мазепинках, петлюрівках, а також ременях. На них кріпили різного роду тризуби. Інколи на одностроях були нарукавні нашивки із тризубом. Отже за основу символіки УПА було взято тризуб.

В СРСР тризуб був заборонений. Для комуністичного режиму він лишався ознакою націоналізму. В 1960–1980 роках КГБ неодноразово займається справами про використання націоналістичної символіки. Так, 30 грудня 1967-го синьожовтий прапор із тризубом ще й з написом “Ще не вмерла Україна, і слава і воля” – на будівлі Кіровського райвиконкому в Дніпропетровську (тепер – Дніпро); 23 квітня 1970 року – в телефонній кабінці в Чернівецькому університеті; 7 січня 1984 року – над поштовим відділенням села Демидового на Львівщині.

Після відновлення незалежності України 24 серпня 1991 року тризуб як малий державний герб затверджений 19 лютого 1992-го Постановою Верховної Ради України (разом із доданими зображеннями).

Конституція України 28 червня 1996 року закріпила цей символ нашої держави. Питання про великий герб відкладено на майбутнє. Над матеріалами працювали співробітники Українського інституту національної пам’яті Ганна Байкєніч, Олена Охрімчук, Вікторія Скуба

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ

Щороку, 21 лютого, світова спільнота відзначає Міжнародний день рідної мови. День був встановлений у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія дня, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студенти), які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської, мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у 1971 році, цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. Неможливо собі уявити життя людства без цього Божого дару – мови. Завдяки їй ми можемо спілкуватися із сучасниками, з майбутніми і прийдешніми поколіннями, пізнавати світ і самого себе, утілювати в життя свої мрії.

Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів:

Це квітка ніжна і чудова

З широких батьківських степів.

Всі каравани знайдуть воду

В краю пустель і злих негод:

Як річка, з роду і до роду,

Там мова з’єднує народ.

У Міжнародний день рідної мови у нашій школі пройшли такі заходи:

№з/п Назва заходу Дата, час та місце проведення,клас Виконавці
1. Виховні години «Рідна мова – національний скарб» 21.02.2022р. Учителі української мови й літератури
2. Інтелектуальна гра «Я знаю українську»
21.02.2022р.
10-Б клас.
Ляпало Л.П.
3. Літературна вікторина «Її величність - Мова”
21.02.2022р.
8-Б клас
Шевчук Ю.В.
4. Інформаційна перерва «Українська мова – мова барвінкова 22.02.2021 Шевчук Ю.В.
5. Викладка літератури у шкільній бібліотеці з «Наша мова калинова!» Протягом тижня шкільна бібліотека Шкільний бібліотекар Мар’янова Л.В.
6. Урок української мови з єдиною темою висловлювання «Нас єднає рідна мова» 21.02.2022 9-В клас.
Сємчева В.М.

Напередодні Нового року у закладі пройшли новорічні ранки для учнів початкової школи.

Напередодні Дня Святого Миколая в заклад завітав справжній Миколай зі своїми помічниками, щоб привітати учнів та нагородити подарунками за добрі справи.

Учні 10 - А класу, на чолі з класним керівником Шерстньовою Лідією Миколаївною , виявили бажання взяти участь у Всеукраїнському фестивалі мистецтв «Військові обереги від Святого Миколая».

3 грудня відбувся круглий стіл(онлайн) «Питання-відповіді» за участі президента учнівського самоврядування , лідерів класних колективів та членів президентської ради.

Цікаво , святково, креативно пройшло свято посвяти в учні під гаслом «100 днів навчання у школі!»